Обережно, небезпека: як розвинути у дитині інстинкт самозбереження

Правила безпеки – це та річ, з якою діти мають бути ознайомлені у будь-якому віці. Однак не варто починати розмову з ультимативних речень чи залякувань – такий підхід не принесе жодного результату, а дитина може закритися у собі й не сприйняти інформацію. 

У fb-групі «Дитячий психолог» пояснили, як ефективно навчати дітей елементарним правилам безпеки. 

---

Коли ви озвучуєте дитині правила безпеки, насамперед потрібно пояснити, чому вони важливі. Ви можете домогтися слухняності дитини за допомогою фрази: «Тому що я так сказала», але вона не переконає у важливості того чи іншого правила. Докладіть зусиль, аби дитина усвідомила: правила потрібні не для того, щоб зробити життя менш радісним, а для безпеки. Що справедливішими правила здаються дитині, то більший шанс, що вона їх прийме і дотримуватиметься.

Якщо ви не хочете, щоб дитина лазила по деревах, не варто говорити: «Ти впадеш і пошкодиш шию». Краще скажіть: «Ти можеш упасти, і тобі буде боляче».

Якщо ви перебільшуєте можливу небезпеку, зростає і ймовірність настання одного з двох наслідків (або обох відразу):

• дитина припинить вам довіряти. Вона не повірить вам, тому що розуміє: те, що ви говорите, малоймовірно;
• дитина повірить вам, але виросте, маючи впевненість, що світ – це страшне місце, сповнене небезпек.

Коли дитина не дотримується встановлених правил, ви повинні дати їй зрозуміти, що небезпечна поведінка матиме наслідки. Якщо дитина вибігає на проїжджу частину, ви мусите негайно повернути її в безпечне місце й ще раз повторити правило, пояснивши його причини (наприклад, сказати, що водії можуть не побачити дитину).

Коли встановлені вами правила здаються дитині справедливими й вона розуміє потребу власної безпеки, то дотримуватиметься цих правил. Вона слухатиметься вас не для того, щоб догодити, а тому що вважатиме встановлені вами правила власними.

Для безпеки дитина потребує щось більше, ніж просто дотримання правил.

Насамперед дитина має довіряти власним інстинктам, які підкажуть, що небезпечно, а що – ні. Ви можете допомогти їй розвинути внутрішній голос, який попереджатиме про можливу небезпеку й утримає від ризикованих дій: сідати в машину до незнайомця, гуляти на безлюдді тощо.

Ще один спосіб розвинути в дитини інстинкти самозбереження – імітувати з нею ситуації, пов’язані з безпекою. Зробіть це в ігровій формі – поєднуйте прості проблеми зі складнішими:

• Як би ти вчинив(-ла), якби незнайомець прийшов по тебе у дитячий садок і запропонував відвести додому?
• Що б ти зробив(-ла), якби твій м’яч викотився на дорогу?
• Що б ти зробив(-ла), якби загубився(-лась) в супермаркеті й не зміг(-ла) мене знайти?
• Що б ти зробив(-ла), якби побачив(-ла), що інша дитина впала з дерева?
• Як би ти вчинив(-ла), якби інша дитина сіла на краю гірки й відмовлялася спускатися?
• Що б ти зробив(-ла), якби розбила склянку?
• Як би ти вчинив(-ла), якби твій друг запропонував тобі зробити щось небезпечне?

Якщо дитина спантеличена вашими запитаннями, запропонуйте їй декілька варіантів відповідей на вибір.

Дитина може дати несподівані відповіді, наприклад: «Я почекаю, поки м’яч сам повернеться до мене»; «Я запропоную дитині цукерку, щоб вона спустилася з гірки» тощо. Не смійтеся над такими відповідями. Дитина говорить цілком серйозно, а її відповіді співвідносні з її віком. Краще похваліть її за кмітливість й запропонуйте краще рішення, а наступного разу поставте те ж саме запитання.