Як поводитися з дітьми з ООП, щоб запобігти різноманітним травматичним ситуаціям?
Незважаючи на те, що наразі в багатьох класах навчаються діти з інвалідністю (зокрема відкриті інклюзивні класи), значна кількість вчителів й досі не знає повноцінної відповіді на питання: як поводитися, коли хоче обійняти дитина з синдромом Дауна, чи коли дитина з аутизмом лягає на підлогу і починає кричати?
Юлія Бойко – керівниця львівського центру Емаус, яка працювала соціальним педагогом і асистентом вихователя, а також проводила у школах уроки толерантності, – розповіла про власний досвід роботи з дітьми з #ООП. Крім того, у Юлії є донька з синдромом Дауна. Пані Бойко пригадала кілька непростих ситуацій із садочку та школи дівчинки і розповіла, як їх вирішували.
Крик
У школі потрібно розповідати про дітей з ООП незалежно від того, чи навчаються вони у закладі. Можливо, така дитина у класі й не з’явиться, але її точно можна зустріти на вулиці чи у магазині.
Часто діти кричать, бо хтось не врахував (не знав) їхніх особливостей. Тому треба насамперед забрати подразник і не тицяти пальцем. На жаль, траплялись ситуації, коли дитина закриває вуха, реагуючи на звук, а учні спеціально кричать, бо їм смішно. Вони не розуміють, що це робить комусь боляче.
Давати поради, як саме заспокоювати дитину, мають фахівці. Часто дитину, яка кричить, сприймають як погану, невиховану. Особливо якщо батьки не визнають діагноз і поруч немає асистента вчителя, така дитина може страждати і стати жертвою булінгу.
Є чудове відео про те, як бачить світ дитина з аутизмом. У неї сенсорне перевантаження, і хоча вона намагається заспокоїтися – дорога довша, аніж вистачає зусиль. Коли учні дивляться відео, вони кажуть: те, що відчуває ця дитина – страшно. У таких випадках ми не можемо нічого зробити. Нам треба передбачити таку ситуацію і намагатися уникнути її.
Моя донька чутлива до звуків: якщо на початку навчального року наш клас ставлять біля музичної колонки – вона на лінійку не піде.
Обійми
Поставте на перше місце те, що це просто дитина, і забудьте про діагноз. Якщо ви обіймаєте всіх учнів – то обіймайте і цю дитину, а якщо ні, то винятків робити не потрібно.
Я вчу доньку не обіймати вчителів, бо це не близьке коло людей.
Якщо ситуація з обіймами виникає між дітьми – не треба нікому терпіти. Є діти, які хочуть обійматися, а є діти, які цього не бажають. Просто необхідно сказати: «Я хочу з тобою вітатися отак». Ми маємо розуміти і підтримувати дітей з ООП. Створити умови, де люди можуть подружитися: мати щире ставлення один до одного, організовувати спільні ігри, але не примушувати до дружби.
Гіперопіка
Часом однокласники хочуть навіть портфель замість дитини поскладати. У таких ситуаціях можна запропонувати помічнику не допомагати безпосередньо, а підказувати дитині з ООП, як це зробити. У жодному разі не просіть відійти (це може знищити бажання допомагати взагалі), а поясніть, що дитина з ООП має сама потроху вчитися складати свої речі.
Насміхання
Це потрібно миттєво припиняти. Одного разу я заміняла асистента вчителя на фізкультурі і бачила, як діти з неінклюзивних класів, у яких не було уроків толерантності, відвертаються від дитини з ООП, не хочуть біля неї стояти. У такому разі з дітьми треба говорити, а не сварити.
Дбати про гідність
Моє завдання вдома – навчити дитину, що двері в туалет треба закривати. Але я не можу цього навчити у школі, де інший замок, де є жіночий і чоловічий туалети, і їх можна переплутати. Тому завдання асистента у школі – прослідкувати, чи йде дитина до потрібного туалету, чи закриває двері. На якомусь уроці, коли дитина втомилася, можна стати біля цих дверей і повчитися їх закривати.
Спроба вдарити
Так, дитина з аутизмом може вдарити. Але варто пам’ятати, що це трапляється не зі зла, можливо, її щось налякало. Коли я працювала у садочку, то діти знали, що інколи треба відступити.
Поламані іграшки
У мене в садочку була дівчинка, яка ламала ляльки. І я казала дітям не ділитися з нею іграшками. Тоді дівчинка лягала на підлогу і могла 15 хвилин кричати. Це був її спосіб висловити злість. Я казала, що розумію її, що я б теж злилась, але, на жаль, вона ламає ляльок, тому ми не можемо з нею ділитися.
Спершу треба було перетерпіти, а через якийсь час дівчинка вже сиділа і підлещувалася до мене. Водночас, я говорила й до інших дітей, пояснювала, що це її спосіб спілкування: «Ви можете сказати словами, вона – ні». Діти насправді дуже відкриті до пояснень.
Але для того, щоб пояснити щось дітям про поведінку дитини з ООП, потрібні знання. Якщо немає знань – вчитель дратуватиметься і телефонуватиме батькам.
Гра на випередження
Моя донька у садочку чудово грала різноманітні ролі. Та коли змінили звичне місце, з якого діти виходили на сцену, на темний коридор – дівчинка починала плакати у ньому. Їй було занадто шумно і страшно. Тому ми вирішили, що вона сидітиме в залі і виходитиме звідти. Усе просто. А могли б подумати, що вона зриває свято.
Джерело: https://vse.ee/cdm
