Діти з особливими освітніми потребами: які підходи обирати

Як поводитися з дітьми з ООП, щоб запобігти різноманітним травматичним ситуаціям?

Незважаючи на те, що наразі в багатьох класах навчаються діти з інвалідністю (зокрема відкриті інклюзивні класи), значна кількість вчителів й досі не знає повноцінної відповіді на питання: як поводитися, коли хоче обійняти дитина з синдромом Дауна, чи коли дитина з аутизмом лягає на підлогу і починає кричати?

Юлія Бойко – керівниця львівського центру Емаус, яка працювала соціальним педагогом і асистентом вихователя, а також проводила у школах уроки толерантності, – розповіла про власний досвід роботи з дітьми з #ООП. Крім того, у Юлії є донька з синдромом Дауна. Пані Бойко пригадала кілька непростих ситуацій із садочку та школи дівчинки і розповіла, як їх вирішували.

 Крик

У школі потрібно розповідати про дітей з ООП незалежно від того, чи навчаються вони у закладі. Можливо, така дитина у класі й не з’явиться, але її точно можна зустріти на вулиці чи у магазині.

Часто діти кричать, бо хтось не врахував (не знав) їхніх особливостей. Тому треба насамперед забрати подразник і не тицяти пальцем. На жаль, траплялись ситуації, коли дитина закриває вуха, реагуючи на звук, а учні спеціально кричать, бо їм смішно. Вони не розуміють, що це робить комусь боляче.

Діти з аутизмом можуть боятися звуків чи бурхливо переживати, коли щось змінюється: наприклад, замість математики раптово поставили українську мову. Тоді ви можете відвести дитину до ресурсної кімнати і там пережити цей момент.

Давати поради, як саме заспокоювати дитину, мають фахівці. Часто дитину, яка кричить, сприймають як погану, невиховану. Особливо якщо батьки не визнають діагноз і поруч немає асистента вчителя, така дитина може страждати і стати жертвою булінгу.

Є чудове відео про те, як бачить світ дитина з аутизмом. У неї сенсорне перевантаження, і хоча вона намагається заспокоїтися – дорога довша, аніж вистачає зусиль. Коли учні дивляться відео, вони кажуть: те, що відчуває ця дитина – страшно. У таких випадках ми не можемо нічого зробити. Нам треба передбачити таку ситуацію і намагатися уникнути її.  

Моя донька чутлива до звуків: якщо на початку навчального року наш клас ставлять біля музичної  колонки – вона на лінійку не піде.

 Обійми 

Поставте на перше місце те, що це просто дитина, і забудьте про діагноз. Якщо ви обіймаєте всіх учнів – то обіймайте і цю дитину, а якщо ні, то винятків робити не потрібно.

Я вчу доньку не обіймати вчителів, бо це не близьке коло людей. 

Якщо дитина все ж хоче вас обійняти, а ви проти – скажіть: «Стоп, ми з тобою вітаємося за руку (чи якось інакше)». Не треба боятися визначати межі. Діти із синдромом Дауна розуміють соціальні норми.

Якщо ситуація з обіймами виникає між дітьми – не треба нікому терпіти. Є діти, які хочуть обійматися, а є діти, які цього не бажають. Просто необхідно сказати: «Я хочу з тобою вітатися отак». Ми маємо розуміти і підтримувати дітей з ООП. Створити умови, де люди можуть подружитися: мати щире ставлення один до одного, організовувати спільні ігри, але не примушувати до дружби.

 Гіперопіка 

Часом однокласники хочуть навіть портфель замість дитини поскладати. У таких ситуаціях можна запропонувати помічнику не допомагати безпосередньо, а підказувати дитині з ООП, як це зробити. У жодному разі не просіть відійти (це може знищити бажання допомагати взагалі), а поясніть, що дитина з ООП має сама потроху вчитися складати свої речі.

 Насміхання 

Це потрібно миттєво припиняти. Одного разу я заміняла асистента вчителя на фізкультурі і бачила, як діти з неінклюзивних класів, у яких не було уроків толерантності, відвертаються від дитини з ООП, не хочуть біля неї стояти. У такому разі з дітьми треба говорити, а не сварити.

Насамперед спробуйте зрозуміти, чому дитина не хоче стояти поруч. Боїться? Чогось не знає? Думає, що може заразитися? Дорослим необхідно бути уважними.

 Дбати про гідність 

Моє завдання вдома – навчити дитину, що двері в туалет треба закривати. Але я не можу цього навчити у школі, де інший замок, де є жіночий і чоловічий туалети, і їх можна переплутати. Тому завдання асистента у школі – прослідкувати, чи йде дитина до потрібного туалету, чи закриває двері. На якомусь уроці, коли дитина втомилася, можна стати біля цих дверей і повчитися їх закривати.

Якщо дитина краще адаптована, то менше привертає увагу інших, ніж коли ходить за ручку з асистентом до 10 класу. Це знищує в інших учнів бажання з нею спілкуватися.

 Спроба вдарити 

Так, дитина з аутизмом може вдарити. Але варто пам’ятати, що це трапляється не зі зла, можливо, її щось налякало. Коли я працювала у садочку, то діти знали, що інколи треба відступити.

 Поламані іграшки 

У мене в садочку була дівчинка, яка ламала ляльки. І я казала дітям не ділитися з нею іграшками. Тоді дівчинка лягала на підлогу і могла 15 хвилин кричати. Це був її спосіб висловити злість. Я казала, що розумію її, що я б теж злилась, але, на жаль, вона ламає ляльок, тому ми не можемо з нею ділитися.

Спершу треба було перетерпіти, а через якийсь час дівчинка вже сиділа і підлещувалася до мене. Водночас, я говорила й до інших дітей, пояснювала, що це її спосіб спілкування: «Ви можете сказати словами, вона – ні». Діти насправді дуже відкриті до пояснень.

Але для того, щоб пояснити щось дітям про поведінку дитини з ООП, потрібні знання. Якщо немає знань – вчитель дратуватиметься і телефонуватиме батькам.

 Гра на випередження 

Моя донька у садочку чудово грала різноманітні ролі. Та коли змінили звичне місце, з якого діти виходили на сцену, на темний коридор – дівчинка починала плакати у ньому. Їй було занадто шумно і страшно. Тому ми вирішили, що вона сидітиме в залі і виходитиме звідти. Усе просто. А могли б подумати, що вона зриває свято. 

Необхідно аналізувати причини тієї чи іншої поведінки, адже причина є завжди. Часом це схоже на роботу слідчого, але це цікаво, якщо ти любиш дітей і те, чим займаєшся. 

Джерело: https://vse.ee/cdm

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *