Це був рік, який ми прожили разом – очі в очі, серце до серця.
Цей навчальний рік був особливим. Він увійде в історію Миколаєва як рік, коли більша частина наших шкіл уперше повернулася до очного навчання в умовах повномасштабної війни. Після тривалих місяців тривог, дистанційного формату, порожніх коридорів і дитячого сміху, що лунав лише з екранів, ми знову зустрілися наживо. Відчули шкільне життя таким, яким воно має бути. Почули дзвінки, побачили усмішки й обійми.
Ми знову пережили те, чого всім нам так бракувало: живе спілкування, жваві коридори, очі, що світяться допитливістю, голоси, які не стихають. Це – більше, ніж уроки. Це – повернення дитинства.
Дякую кожному вчителю, кожному директорові, кожному працівнику освітнього фронту за професіоналізм, витримку й самовідданість.
Дякую батькам – за довіру й розуміння.
Дякую дітям – за радість, яку ви дарували щодня, навіть у непрості часи.
Особлива вдячність – нашим захисникам. Саме завдяки вам навчання в очному форматі стало можливим. Ми добре усвідомлюємо: кожен навчальний день – це привілей, виборений ціною мужності й самопожертви.
Попереду – літні канікули: час відпочинку, відновлення і підготовки до нового етапу.
Вірю, що з наступного навчального року до очного формату повернуться всі школи, які мають відповідні умови безпеки. Ми продовжимо зміцнювати освітню спільноту Миколаєва, впроваджувати сучасні підходи, створювати найкращі умови для розвитку кожної дитини.
Ми разом пройшли складний шлях. І разом продовжимо йти далі. Бо майбутнє починається саме тут – у наших школах, у наших класах, у наших серцях.
