Чи можуть батьки втручатися в освітній процес? Або навпаки – чи може школа від них щось вимагати? Проєкт Прошколу, що надає безкоштовні консультації вчителям, досліджував досвід Естонії та Нідерландів, аби розібратися, як там співпрацюють батьки та школа заради розвитку дитини. І що з цього можна застосувати вже сьогодні в українських реаліях.
Що ми знаємо про відповідальність батьків?
В Україні діє Закон «Про охорону дитинства», який говорить, що батьки «повинні сприяти виконанню освітньої програми та досягненню результатів». І звісно, всі права та обов’язки можна знайти в Законі «Про освіту». Але що ховається за юридичними нормами та як насправді вибудовуються взаємини батьків і вчителів в наших реаліях?
Що можуть, мусять і мають право робити батьки:
- Бути в курсі та цікавитися успіхами й результатами своїх дітей – але бажано, не задля контролю вчителя, а щоб вчасно реагувати на потреби своєї дитини, знати, де їй потрібна допомога, підтримка.
- Брати участь в роботі над планом навчання — це цілий плацдарм для творчої та плідної роботи з учителем, адже саме батьки можуть розповісти про особливості, таланти та інтереси своїх дітлахів і скорегувати разом з учителем їх шлях розвитку.
- Контролювати, як виконуються домашні завдання — це той обов’язок, про який часто забувають батьки.
- Відповідати за вчинки, які суперечать вимогам школи — за будь-які серйозні порушення (наприклад, шкоду, бійки), несуть відповідальність не лише самі діти, а й батьки до їх неповноліття.
- Вимагати індивідуальних зустрічей з педагогами, адміністрацією — аби знову ж таки вчасно дізнаватися, що відбувається на уроках та як справи в дитини.
- Бути в курсі справ школи, відвідувати класи, зали, їдальню — батьки мають повне право знати, як школа втілює навчальні плани, що нового готує, а в разі якихось порушень — звертатися зі скаргами до відділу освіти чи міністерства.
Але як саме ці всі правила втілюються в життя, закон нічого не говорить. Тобто – чи можуть батьки відвідувати уроки? Формально так, адже їх право бути в курсі того, як вчаться діти. Але при цьому, наприклад, вони не можуть втручатися в сам урок. Одна зі столичних шкіл провела якось експеримент і дозволила батькам упродовж місяця відвідувати уроки. Як виявилося, насправді 59% батьків цього і не хочуть, а майже 70% дітей стресують від подібних візитів.
Батьківські збори онлайн в Естонії
В Естонії, зокрема, в школах Таллінна батькам часто забороняють взагалі заходити до школи без попереджень. Дітей просто проводжають до дверей, а далі вся відповідальність на вчителях. Усі візити завчасно обговорюють та назначають дату й час, лише в такий спосіб батьки можуть зустрітися з учителем. Ніхто не приходить без запрошень та несподівано.
Окрім того, усі конфлікти чи суперечки школа розв’язує за участю медіаторів у форматі «круглого столу». І батьки завжди беруть участь в таких зустрічах. Оскільки сама Естонія давно стала електронною країною, в школах теж діє принцип «віртуального спілкування». Батьки мають доступ до кабінету, де є всі оцінки, результати та успіхи дітей. Вони можуть контролювати весь процес навчання через інтернет та дізнаватися всі новини в режимі онлайн.
Естонія цього року посіла місце в першій п’ятірці країн за рейтингом PISA (це міжнародна програма, яка оцінює якість навчання школярів). Уявіть, що в усій Естонії шкіл лише на 100 більше, ніж у Києві.
Тут обирають співпрацю між учителями та батьками. Усе — заради розвитку дітей, їх комфорту та зростання. Учителі максимально залучають батьків до справ школи, але при цьому всі питання вирішують онлайн — батьківські збори тут давно не в моді.
Школа для батьків у Нідерландах
Якщо поглянути на Нідерланди, то там дітлахи відправляються до школи вже в 4 роки. Чи не зарано, скажете ви? Ні, якщо врахувати, що до 12 років учні не мають домашніх завдань. Тут школа максимально відкрита для батьків – вони можуть будь-коли завітати до класів, подивитися, як проходить навчання і навіть взяти в ньому участь, як волонтер чи асистент учителя.
Учителі та адміністрація прагнуть залучити батьків до освітнього процесу, дати різні формати занять, в яких можна брати участь родинами, влаштовувати лекції, корисні семінари та воркшопи з психології, статевого дозрівання, першої медичної допомоги тощо.
До речі, навчальні плани тут погоджують з батьками та попередньо відправляють їм на пошту. Але попри всю активність, ніякого тиску немає. Батьківських зборів, як таких просто не існує. Натомість, більшість шкіл мають за правило двічі на рік влаштовувати індивідуальні зустрічі, а всю інформацію можна знайти онлайн на сайті школи в особистому кабінеті.
«Цього року я лише двічі отримала листа від нашого директора – перший був привітанням з початком навчального року, а другий повідомляв про зміну меню в їдальні. Це все, я щаслива, бо не мушу ходити на загальні збори, всю інформацію я бачу в кабінеті, а всі термінові питання можу вирішити по e-mail», — розповіла нам Ілона, донька якої цього року пішла до шостого класу в Нідерландах.
Який досвід в Україні?
Наша школа не пасе задніх і теж впроваджує різні формати, аби максимально залучити батьків до спільної роботи, адже 50% відповідальності за успіхи дітей – на них. Питання лише в тому, що батьки досить часто не прагнуть діалогу і не хочуть витрачати свій час на збори і зустрічі. І традиція батьківських зборів, дійсно, віджила своє. За статистикою опитування Освітньої агенції Києва 78% батьків та 76% директорів вважають такі збори малоефективними. А от 46% класних керівників іншої думки. Це і не дивно, бо через навантаження в школі, учителям складно знайти час на індивідуальні зустрічі для всіх батьків.
«Сьогодні цінують швидкість реакції. Інколи достатньо підтвердити – правда це чи ні? І коли батьки пишуть у Viber мені досить написати: «Вітаю, ні», — розповідає одна з учительок столичної гімназії.
Але школа та система освіти мають крокувати саме в цей бік та зважати на те, що вчителю потрібен час на подібні бесіди. Адже як виявилося, батькам цікаві саме індивідуальні розмови з учителем та тренінги, на яких можна почути відповіді на важливі питання.
Як будувати комунікацію, кожна школа може обирати самостійно. І якщо раптом у вас виникають будь-які питання стосовно цього чи юридичних прав батьків, учителів та адміністрації, пишіть на сайт безкоштовної консультації proshkolu.com.
Юлія Бровінська,
директорка «Фонду Максима Степанова»,
лідерка проєкту безкоштовної
онлайн консультації вчителів «Прошколу».
