Часто можна почути від літніх людей, що діалектизми псують мову, та від них треба позбавлятися. Та чи дійсно це так?
Звісно, надзвичайно добре, коли мовець знає норми літературної мови, послуговується ними. Та ще краще, коли людина знає й діалектизми. Саме такі регіональні слова чи вислови напувають мову та роблять її оригінальнішою та цікавішою. Діалекти – це невичерпне джерело для мови, як каже філологиня Юлія Вишницька. А ось вам й вірш Дмитра Білоуса – подивіться, як красиво діалектизми можна вплести в літературну мову.
Чудесні барви Які чудесні барви у нашій рідній мові, Так наче називаєш різновиди лелек ти, На Київщині (в Літках) взуття зовуть обувка, Раз якось на базарі професор із столиці Дід витріщає очі — і як це може бути? На жаль, в радянські часи діалектизми викорінювалися зі словників української мови. Атласи говірок та інші праці з діалектології навіть не дозволяли друкувати. Через це ми “забули” багато прекрасних українських слів, якими послуговувалися люди в різних регіонах. Будьте уважні, в одному з питань декілька правильних відповідей.
які відтінки різні від Сейму аж по Сян!
У Києві говорять інакше, ніж у Львові, —
і чорногуз, і бусол, лелека і боцян…
а це лиш різні назви, синонімічний ряд.
А є ще риси мови, що звуться діалекти:
це говори місцеві на дещо інший лад.
а огірок звичайний в Чернігові — гурок,
а кошик на Поліссі (в Іванкові) — кошувка,
і назви, і вимова різняться що не крок.
заговорив із дідом, що ягоди привіз:
— То, значить, на Поліссі вродили полуниці?
Я бачу, ви з-над Снові, із хутора Рогіз.
— То ви з Рогозу родом? Мо, інженер? Поет?
— Та ні, я просто знаю, як де говорять люди:
прислухуюсь до мови — і в цьому весь секрет
Вже завтра журналістка Діана Колодяжна та філологиня Юлія Вишницька будуть говорити про діалектизми в українській мові на нашому ютуб-каналі. А поки пропонуємо вам пройти невеличкий тест на знання (чи вгадування) діалектизмів.