У той час, як епідемія коронавірусу очікувано перейшла в пандемію, освітня, і не тільки, спільнота ставить собі питання, чому ми не готові до нових викликів, які постали перед українською школою, а саме масового закриття шкіл на невизначений період і переходу до дистанційного навчання.
Те, що події будуть розгортатися за цим сценарієм, стало зрозуміло як мінімум два тижні тому, але цей час було змарновано і втрачено для елементарних консультацій і вибору стратегії відносно подальшого функціонування освітнього процесу в онлайн режимі.
Щорічні сезонні карантини могли б стати чудовою нагодою напрацювання методів навчання та контролю засвоєння матеріалу за допомогою Інтернету. Але карантин залишився карантином, і це, мабуть, суперечливе питання, чи потрібно навчатися під час вимушених канікул, коли хворіє значна частина дітей? А з тим залишилося нерозв’язаним питання функціювання освіти в форс-мажорних ситуаціях.
Тож сьогодні проблема потребує вирішення в терміновому порядку. Утім, завдання здається не таким вже і нереалістичним, враховуючи, що в минулому році на інтернетизацію шкіл було спрямовано один мільярд гривень. Це значить, що переважна більшість шкіл забезпечена Інтернетом, комп’ютерами, принтерами, фотокопіювальними пристроями, сканерами. Отже, матеріальна база є.
Не чекаючи створення національних інтернет платформ і сервісів, програмного забезпечення, інтерактивних підручників та інших рутинних речей для шкіл інформаційного суспільства, вже сьогодні можливо мобілізувати викладачів для роботи онлайн.
По-перше, значна частина педагогів ефективно користується змішаною системою викладання (blended learning), коли частки традиційної методики та іноваційного E-learning можуть досягати рівних значень. В Інтернеті на даний час є тисячі освітніх відеороликів та фільмів, які потребують аналізу, систематизації та сертифікації методичними кабінетами на предмет використання в навчальному процесі. Тобто це сучасний дидактичний матеріал, який може бути використаний вже сьогодні.
Педагоги знають та активно використовують методику Flipped classroom, або перевернутий урок — принцип навчання, за яким основне засвоєння нового матеріалу учнями відбувається вдома, а час аудиторної роботи виділяється на виконання завдань, вправ, проведення лабораторних і практичних досліджень, індивідуальні консультації вчителя тощо. Методика передбачає створення викладачами свого авторського відео чи аудіо матеріалу, коротких роликів, підкастів, адресованих учням при вивченні конкретної теми на уроці. Будемо вважати, що проблема подачі нового матеріалу таким чином буде вирішена.
Мобільне навчання теж не є terra incognita для української освіти. Розглянемо можливе використання його для створення віртуальних класних кімнат на базі популярних месенджерів Viber чи WhatsApp. Ця модель має назву «Face-to-face Driver», коли електронне навчання використовується як додаткове до основної програми і забезпечує доступ до електронних матеріалів за допомогою смартфонів та планшетів. У даному випадку додатки-месенджери чудово послужать для отримання консультацій, порад, оцінок у віддаленого викладача, нададуть можливість дистанційної взаємодії. Таким чином, ми забезпечимо feedback між діючими особами освітнього процесу.
Перехід в Google classroom — безкоштовний веб-сервіс, дозволив би вчителям-предметникам ефективно обмінюватися файлами з учнями в безпаперовій формі. Цей ресурс дозволяє учням робити фото та прикріпляти їх до завдань, ділитися файлами з інших додатків та мати оффлайн доступ до інформації. Учитель може відстежувати прогрес кожного учня, а після оцінки його роботи викладач може повернути її разом з коментарями. Цей ресурс дозволяє викладачеві вирішити триєдину задачу закріплення нового матеріалу, оцінювання досягнень та домашніх завдань.
Ще один аспект E-learning – це навчально-ігрове програмне забезпечення. Ці технології не мають на меті стати альтернативою традиційній школі. Навпаки, мета проекту – стати доступним доповненням до школи. Останнім часом, одночасно в різних країнах, величезні колективи викладачів, методистів, художників, програмістів, при залученні значних матеріальних ресурсів, створили онлайн інтерактивні ресурси, спеціалізовані на покращенні вивчення базових предметів: математики, англійської мови, правопису, читання.
Веб-сайти використовують технології Web 2.0, щоб поглибити метод інтерактивного навчання, яке має на меті скопіювати і замінити роботу персонального тьютора і знайти баланс між поясненням вчителя та самостійною роботою учня.
Ну і, звичайно, останнє слово за Міністерством освіти, яке має у своєму розпорядженні Національну академію педагогічних наук, Інститут модернізації змісту освіти, адміністративні важелі. Скоординована робота всіх освітніх підрозділів принесе результати і дозволить школі виконати свою роль в суспільстві в цей складний для нас час.
Володимир Вітвіцький, вчитель-методист школи № 121 м. Одеса.
