Хіба може вірш прямувати до німоти? Кожен його рядок, кожен звук зазвичай промовляє та проголошує, вербалізує думки та почуття. Але виявляється, що вірш може оніміти, якщо стосується складних тем людської трагедії. У вівторок 13 кабінет Дитячого Центру зібрав вихованців гуртка літературної творчості Альтанка для найскладніших читань – читань поезії всесвітньо відомого австрійського поета єврейського походження Пауля Целана (1920-1970).
Життя поета було важким – його батьків вбили у концтаборі, він втратив майже всю родину під час Голокосту. До поезії Целана сучасники ставились по-різному, інколи доходило до неправдивих звинувачень у плагіаті, що разом із травмами юності призвело до самогубства поета. Целан трохи не дожив до п’ятдесяти років. Не всі знають, що поет народився на території сучасної України, у Чернівцях, і навіть згадав про це в одному з віршів, присвячених матері. Наступного року важливі дати зійдуться у двох юбілеях: сто років від народження і п’ ятдесят від загибелі Целана.
Тому останній місяць вихованці Альтанки поділилися на творчі групи та з керівником працювали над віршами Пауля. Читали, перекладали з німецької, досліджували професійні переклади, вивчали життя поета.
У вівторок хлопці та дівчатка представили верхівку цього айсбергу – презентацію власних проектів про особливості творчості та деталі біографії Целана. Лунали рядки з його віршів, вихованці розповідали і про власні зіни – невеличкі саморобні журнали про творчість поета. За допомогою власної колекції одягу Кіра, Маша, Поліна та Аня продемонстрували словотворчість, притаманну поетові. Інші діти розповідали про життя і захоплення Пауля, розказали, що таке Голокост. Саша зіграла власну фортепіанну композицію, до якої її надихнув вірш Целана “Фуга смерті”.
Саму Фугу смерті гості теж почули того вечора: у виконанні чотирьох читців, що вели власні одночасні партії, подібно оркестру, що міг би виконувати справжню музичну фугу. Целан – той самий поет, завдяки якому мистецтво після Аушвіцу може існувати, ба навіть має сміливість і силу говорити. Пережитий всередині поета вірш, народжений з німоти, такий, що до неї прямує, – надав поштовху до слова наступникам.
