У всьому світі вирує вже друга хвиля коронавірусу, уряди багатьох країн посилюють заходи безпеки, школи та університети переходять на дистанційне навчання. Ніхто не знає, скільки часу триватиме карантин, коли ми зможемо повернутись до звичного способу життя, займатися улюбленими справами й без остраху заходити в кафе, торгові центри й громадський транспорт.
Чи можливо планувати своє життя далі, якщо ми не знаємо, коли завершиться карантин? Для того, щоб витримати емоційне навантаження, життєво необхідно розвивати в собі толерантність до невизначеності – це якість, яка дозволяє приймати те, що неможливо контролювати та залишатись в гармонії з собою попри всі катаклізми зовнішнього світу.
Під час чергового вебінара на “Всеосвіті” Олена Литвиненко, кандидатка психологічних наук, доцентка кафедри практичної психології Київського університету імені Бориса Грінченка, когнітивно-поведінкова психотерапевтка, розповіла про те, як зрозуміти біологічні механізми виникнення тривоги та стресу та, власне, пережити хвилювання, пов’язані з пандемією коронавірусу.
Тривога – це корисна функція організму, яка допомагає мобілізуватись і розв’язати проблему. Наприклад, механізм виникнення тривоги й стресу виглядає так, як зображено на слайді нижче.
Уявіть таку ситуацію: учень на уроці займається певними справами: малює, спілкується з однокласником і раптом чує своє прізвище. Його мозок отримав сигнал небезпеки, відбувається мобілізація тіла і психіки, учень пригадує забутий матеріал. Він відповів на запитання вчителя, отримав оцінку і заспокоївся.
Механізм тривоги потрібен для того, щоб у стресових ситуаціях пригадати забуту інформацію і зробити те, чого ніколи не було виконано у стані спокою, – зазначила спікерка.
Однак, не всі учні в стані стресу здатні миттєво пригадати матеріал. І варто пам’ятати, що цей механізм не завжди призводить до успіху, а на кожному з етапів, зображених вище, може статися збій.
За словами психологині, якщо людина весь час знаходить привід для тривоги, то жодних внутрішніх ресурсів не вистачить на відновлення, а втома відчуватиметься частіше.
Постійний стрес й тривога можуть призвести до виснаження у різних формах. Наприклад, дратівливість через дрібниці, поява невротичних розладів, порушення сну, апетиту, вникнення психосоматичних захворювань, – зазначила пані Литвиненко.
Якщо людина вміє позбуватися стресу й розслаблятися, то, ймовірно, усі захворювання та побічні негативні розлади від неї відступлять.
Проте, часом, проблеми можуть виникати на етапі мобілізації, захисної поведінки людини. Наприклад, учень постійно переживає, що його в будь-який момент можуть викликати до дошки або попросити відповідати на запитання. У такому разі він постійно готуватиметься до уроків, щоб бути готовим до подібних ситуацій.
Збій тривоги може трапитись і на останньому моменті – під час відновлення безпеки. Проблема вже розв’язана, причин для переживань немає, а значить можна повернутися до звичайного життя, та це чомусь не вдається.
Якщо людина мовчить про свої переживання, наше оточення “вловить” ці відчуття. У дітей це може проявитись інакшим способом: вони стають дратівливими, сварливими, з головою поринають у комп’ютерний світ. Тобто загострюються проблеми, які існували й до тривожного часу, – зауважує Олена Литвиненко.
Чому ж пандемія та пов’язані з нею карантинні обмеження викликають таку тривогу у більшості людей? По-перше, відсутня достатня кількість інформації. У голові зринає чимало запитань, на яких немає відповідей:
- Чи вдасться мені та моїм близьким не захворіти?
- Якщо ми все ж таки захворіємо, чи зможемо подолати цей вірус?
- Коли це все закінчиться?
- Які ще виклики очікують нас в майбутньому?
До цих проблемних запитань додаються ще й обмеження соціальної взаємодії та фінансові труднощі.
Як подолати постійний стрес і напругу? Олена Литвиненко зазначила, що у кожній людині є внутрішні та зовнішні ресурси:
Якщо ми через стрес втратимо сон, нервова система ослабне, тому потрібно не забувати турбуватись, найперше, про себе. Не витрачаймо всі ресурси на заходи безпеки й не забуваймо радіти життю.
Також психологиня пропонує дотримуватися таких кроків, які допоможуть розвинути толерантність до невизначеності, тобто вміння приймати нові виклики у житті без стресу для свого організму:
- Складання списку ситуацій, які викликають тривогу через невизначеність і відповідну захисну поведінку.
- Побудова ієрархії (шляхом оцінювання суб’єктивного рівня стресу у цих ситуаціях).
- Розгляд можливих сценаріїв розвитку запланованих ситуацій.
- Покрокове впровадження у життя запланованих ситуацій.
- Роздуми над отриманим досвідом, висновки, подальше практикування такої діяльності.
Потрібно долати всі проблеми, пов’язані з пандемією коронавірусу, переконана психологиня, і жити щасливим життям навіть тоді, коли неможливо передбачити й щось у житті планувати. У такому разі жодні карантинні виклики не страшні.
