#Онлайн-уроки та взагалі наше життя в основному зараз відбувається в онлайн-вимірі і там ми можемо стикнутись з різноманітними ризиками. Про те, які вони бувають та як убезпечити себе розкаже менеджерка навчальної діяльності проєкту #stop_sexтинг Аліна Касілова.
Кібербулінг
#Кібербулінгом, який є, на жаль, доволі поширеним явищем в мережі, називають систематичне #цькування та вчинення насильства за допомогою засобів електронної комунікації. Це певна повторювальна дія, яка спрямована на залякування, провокування гніву чи приниження тих, проти кого він спрямований.
Причини кібербулінгу
- потреба кривдника відчувати себе сильнішим за когось;
- жага популярності;
- ілюзія захищеності (в Інтернеті ми можемо бути тими, ким хочемо);
- низька самооцінка та бажання самоствердитись;
- неусвідомлення дитини, що її дії комусь шкодять;
- відсутність співпереживання та емпатії.
Наслідки кібербулінгу
- дитина постійно перебуває в надзвичайно пригніченому стані, переживає, що її світлини побачать якісь сторонні люди і вона може стати об’єктом знущань;
- у дітей виникає відчуття сорому за те, що вона зробила, страх, що ще хтось про це дізнається, і дитина чи підліток знаходиться в постійній тривозі.
Секстинг
#Секстинг — це обмін власними фото, відео та текстовими матеріалами інтимного характеру. В першу чергу це відбувається через таку вседоступність гаджетів. Діти всюди ходять з телефонами: в школі, на вулиці, вдома. В будь-який момент часу (ми навіть можемо цього не знати), вона може дійсно, наприклад, робити свої фотографії та комусь їх надсилати.
Порнографічний контент
Порнографічний контент є зараз доволі розповсюдженим явищем.
Діти потрапляють на такий матеріал навіть під час пошуку, наприклад, певної інформаціюї для своїх рефератів. Ми маємо знати, що це є, і таке може статись з будь-якою дитиною.
Окрім того, є ще є помилкове введення запиту в пошуковій системі. Тобто, дитина, навіть не бажаючи цього, може потрапити на порнографічний матеріал.
Також, наприклад, якщо діти мають власну пошту або зареєстровані в соцмережі — там вони також можуть отримати спам-лист або повідомлення від людей, яких вони не знають.
Ми говоримо про це через те, що перегляд порнографії для дитини — це психологічна травма, яка формує в дитини нездорові очікування щодо сексуальних стосунків та ранню сексуалізацію.
Онлайн-безпека під час проведення уроків в дистанційному форматі
- Варто налаштувати пароль для того, щоб кожна зустріч, яку ви створюєте, була запаролена.
- Якщо дитина заходить в #Zoom-клас, вона має підписуватись своїм ім’ям та прізвищем без якихось ніків, цифр і літер.
- Під час спілкування треба обирати розмивання фону, щоб не було видно, де знаходиться вчитель. Також на задньому фоні не має бути ніяких речей, сертифікатів, написів, які б могли ідентифікувати людину.
- Варто уникати сторонніх розмов з тими, з ким ви проживаєте разом або з ким ви знаходитесь в приміщенні.
- Коли ви закінчуєте урок варто перевірити, чи ви вийшли з кабінету та відключили аудіо/відео.
- Варто оновлювати програмне забезпечення, оскільки таким чином відбувається й оновлення налаштувань безпеки вашого комп’ютера чи будь-якого іншого гаджету.
Це все дозволяє убезпечити вас від певних злочинних махінацій.
Основні правила комунікації та взаємодії в освітньому процесі
1. Використання тесту-білборду
Перед тим, як щось опублікувати варто представити цю інформацію чи ці матеріали на білборді біля вашої школи. Якщо ви б не хотіли, щоб це побачили інші люди — тоді не варто публікувати цю інформацію.
Цей тест дозволяє зрозуміти, чи ця інформація підходить для того, щоб всі її дізнались чи не дуже.
2. Онлайн-вимір такий самий, як і офлайн, як і наше життя. Всі правила наших взаємин і спілкування як в онлайні, так і в офлайні мають бути схожі.
3. Варто створити правила на час онлайн-навчань, щоб краще згрупувати дітей. Наприклад, учні завчасно, за 5 хвилин до початку уроку доєднуються в Zoom, чи в Skype чи на іншу платформу і мутяться. Тобто, виключають аудіо та відео.
Правила онлайн-безпеки для вчителів
Більшість з нас мають свої сторінки в соцмережах, електронну пошту. Ми маємо відповідально ставитись до того, що публікується на наших приватних сторінках в соціальних мережах.
1. Варто завжди перевіряти на правдивість інформацію, що ми публікуємо, бо, на жаль, зараз дуже багато в мережі дезінформації, а учні, підлітки, діти дуже часто до своїх вчителів ставляться як до авторитетів.
2. Приватне життя має залишатись приватним.
3. Не варто публікувати фотографії дітей без їхнього дозволу, адже за правилами соцмереж будь-хто може взяти фотографію і використовувати для своїх цілей.
#Уроки та квести
Аліна Касілова зазначає, що тему онлайн-безпеки можна включити в освітній процес навіть на звичайні уроки.
Наприклад, під час уроків історії дуже цікаво створити профілі видатних постатей в соцмережах або під час математики можна попросити учнів побудувати графіки використання екранного часу декількох тижнів поспіль і порівняти їх між собою.
Бесіди з учнями різного віку щодо використання гаджетів
- Наголошуємо в першу чергу на тому, що не варто розповсюджувати особисті дані.
- Якщо з дитиною щось трапилось, вона має розказати про це дорослим для того, щоб отримати допомогу.
- Наголошуємо, що небезпечно зустрічатись з тими, кого ми знаємо тільки в онлайні.
- Дитині не варто не відповідати на повідомлення, які є для неї неприємними.
- Не варто ділитись своїм паролем на гаджеті та приватної сторінки, якщо дитина є в соціальних мережах.
- Не можна розповсюджувати приватну інформацію.
- Варто налаштовувати екранний час.
- Необхідно завантажувати лише ті додатки, які підходять по віку дитини.
Інтернет — це, звичайно, добре, і він дає багато можливостей, але дуже важливо також вміти захистити себе в цьому просторі. Саме тому тема онлайн-безпеки має стати темою щоденного обговорення.
