Часто вчителям інклюзивних класів доводиться стикатися із ситуаціями, коли потрібно швидко діяти, креативити й намагатись весь час бути на два кроки попереду освітнього процесу. Перед педагогами щодня виникає чимало викликів і запитань, на які, часом, не так легко знайти відповіді.
Про особливості роботи педагога з дітьми з ООП розповів Артем Скоріков, дипломований фахівець за спеціальністю «Корекційна освіта», педагог-дефектолог. Під час вебінару Артем розкрив питання диференціації в інклюзивному класі, розповів про різницю таких понять, як вміння та навички учнів, маніпуляцію дітей тощо.
Диференція в класі
До мене, як фахівця, часто звертаються вчителі з питанням «як правильно диференціювати клас». Відразу скажу, що не потрібно робити наочну диференціацію. Це тоді, коли вчитель розсаджує учнів за таким принципом: у першому ряді сидять лише сильні діти, у середньому – із середніми навичками, в останньому – зі слабкими навичками. Чомусь вчителі думають, що в такий спосіб учні будуть тягнутися одне до одного, але я закликаю так не робити. В інклюзивних класах – це взагалі табу.
Коли діти помічають певний розподіл, між ними може виникнути недовіра.
Як правильно робити диференціацію. Потрібно робити її невидимо. Поділіть учнів на групи, в якій буде 2-3 дітей із сильними знаннями, середніми й слабкими. Робота над завданням колективізує їх і змусить спілкуватися одне з одним. Змінюйте ці групи щодня, щоб діти не звикали. Я раджу всім працівникам інклюзивного класу мати чіткий план уроку. Коли ми говоримо про диференціацію, це саме той інструмент, який дозволяє вчителю якісно підготуватися до уроку з урахуванням всіх потреб учнів в класі.
«Підкріплення» дитини з ООП
Коли вчитель бачить успіхи дитини, він хвалить її експресивними фразами «Петре, у тебе це добре вийшло. Я давно від тебе такого не чекав/ла». Після таких фраз вчитель може давати дитині інше завдання, і вона виконуватиме його з більшим захопленням. Але, щоб «підкріплення» не стосувались лише дітей з ООП, педагог може ходити вздовж ряду парт і хвалити кожного учня: «Марино, в тебе класно виходить», «Олю, гарно написала».
Підтримуйте дітей і робіть «підкріплення» експресивно.
Навички та вміння учнів
Для мене ці поняття різні. Вміння – це те, що учень намагався довго зробити й в нього це нарешті вийшло. Навички – це вміння, відпрацьовані до автоматизму, які згодяться школяру у житті. Вихователям і асистентам вихователів у ЗДО варто розвивати в дітей таку навичку, як терплячість. Адже у школі їм важко висидіти урок і концентруватись на завданні.
Маніпуляції дитини
Маніпуляція – це систематичні дії, направлені на впровадження якихось своїх цілей і намірів, які не збігаються з актуальними потребами в цей момент. Наприклад, учитель проводить урок, а дитина починає ставити незручні запитання, кричати, підскакувати. Як педагогу зрозуміти, що це – маніпуляція?
Ці дії повинні відбуватися систематично.
Як над цим працювати. Я, як асистент вчителя, застосовую техніку «стоп старту». Якщо мені незрозуміло, чому учень себе так поводить, я виходжу з ним у коридор і з’ясовую, що його не влаштовує. Спокійно розбираю цю ситуацію.
У молодшій школі вчителям трішки важче. Наприклад, дитина з самого ранку прийшла на урок не в гуморі, бо вдома щось трапилось. Педагогу важко перемкнути її увагу чи змінити її діяльність. У такому випадку, необхідно зателефонувати батькам і попросити їх забрати малечу зі школи. Ви поки що не можете впоратись з цією ситуацією, але в майбутньому обов’язково спробуєте в усьому розібратись.
У старших класах з дитиною постійно контактує асистент вчителя. Йому потрібно бути завжди на «низькому старті». Поступово таких ситуацій буде менше, адже дитина знатиме, до кого їй можна звернутися. У процесі заспокоєння дитини, фахівець з дитиною домовляється про її поведінку, ставить певні умови. Учитель має дізнатися, про що спеціаліст домовився з дитиною, щоб уникнути незрозумілих ситуацій.
