Жорстоке поводження з дітьми або насильство в будь-якій формі може завдати серйозної шкоди розвитку дитини, яка має довгострокові наслідки. Ці наслідки важливо розуміти, щоб запобігати, виявляти і викорінювати жорстоке поводження з дітьми в будь-яких формах.
Наскільки це важливо?
Жорстоке поводження з дітьми полягає в образливих або недбалих діях, що здійснюються дорослими щодо дитини. Можна виділити такі типи жорстокого поводження з дітьми.
1. Фізичне насильство – будь-яке навмисне застосування до дитини фізичної сили, що загрожує її здоров’ю, розвитку або самоповазі. Фізичне насильство може приймати різні форми: від легких (коли дитину штовхають) до важких (коли її душать або б’ють).
2. Сексуальне насильство над дітьми – будь-які дії або спроби здійснення статевого акту. Сюди відноситься як прямий сексуальний контакт, так і безконтактна взаємодія з дитиною.
3. Відсутність турботи – поведінка батьків, при якій вони не задовольняють основні потреби дитини (наприклад, фізичні, емоційні, потреби в медичній допомозі, освіті тощо), не надають їй нормального харчування або умов проживання, не забезпечують їй необхідний рівень гігієни та безпеки.
4. Емоційна жорстокість – поведінка, яка призводить або може призвести до несприятливих наслідків для емоційного здоров’я і розвитку дитини. Емоційна жорстокість може виявлятися в різних формах, таких як ігнорування, залякування, ізоляція, експлуатація тощо.
Жорстоке поводження з дітьми в будь-якій формі завдає довгострокову шкоду здоров’ю та розвитку дітей.
Що вже відомо?
Діти, які зазнали жорстокого поводження, мають ризик безлічі проблем зі здоров’ям, таких як порушення росту, розвитку, хронічні фізичні і психічні захворювання. Ці захворювання залишаються з ними навіть в дорослому житті. Такі діти в підлітковому і дорослому віці часто вживають алкоголь, наркотики і скоюють злочини. Такі схильності і ступінь ризику багато в чому залежать від того, яка форма жорстокого поводження застосовувалася до дитини.
Фізичне насильство
Найбільш очевидними наслідками фізичного насильства є травми. Найбільш важкими з них є черепно-мозкові травми і пошкодження внутрішніх органів, найпоширенішими – синці. Факторами ризику фізичного насильства є бідність, неповна сім’я, рання вагітність, психічні захворювання батьків.
Хоча фізичне насильство найчастіше зустрічається серед старших дітей, смертність від нього набагато вища у немовлят і дошкільнят. Ризик фізичного насильства вищий у випадках, якщо дитина живе з вітчимом або мачухою. Однак за останні роки ця тенденція постійно знижується.
Сексуальне насильство над дітьми
Згідно зі статистикою, у третини дітей, які постраждали від сексуального насильства, виникають проблеми з психічним здоров’ям, такі як посттравматичний стресовий розлад, депресія, дисоціативний розлад (відчуття, що свідомість людини не пов’язана з навколишнім середовищем, тілом або емоціями). У зрілому віці жертви сексуального насильства часто мають проблеми з психікою і схильні вступати в стосунки, у яких також піддаються насильству.
Згідно зі статистикою, дівчатка піддаються сексуальному насильству вдвічі частіше, ніж хлопчики (хоча, це може бути пов’язано з тим, що хлопчики рідше розповідають про такі випадки). Випадки сексуального насильства найчастіше зустрічаються серед підлітків у віці 12 – 17 років, хоча трапляються і в молодшому віці.
Подолати емоційні наслідки сексуального насильства дитині може допомогти підтримка батьків (якщо ніхто з них не є винуватцем цієї ситуації).
Відсутність турботи
На відміну від жорстокого поводження, відсутність турботи – це не навмисна дія. Вона часто виникає внаслідок проблем, які роблять батьків нездатними задовольнити потреби дитини. Однак негативні наслідки відсутності піклування можуть бути такими ж руйнівними, як і наслідки жорстокого поводження. Ризик особливо великий, якщо відсутність турботи відбувається регулярно або в ранньому віці.
Діти, позбавлені піклування, схильні до ризику розвитку фізичних і психічних захворювань у старшому віці. У шкільному віці у таких дітей виявляються негативні взаємини з однолітками, низька успішність і депресія. У дорослому віці у них виникає ризик насильницьких відносин, такий же, як і у дітей, які зазнали фізичного насильства.
Емоційне насильство
Цю форму жорстокого поводження з дитиною важко зафіксувати, тому що її наслідки менш помітні, ніж при інших формах насильства. Діти, схильні до емоційного насильства, можуть відчувати хронічний стрес, який призводить до фізичних і емоційних порушень, таких як ризикована поведінка (наприклад, зловживання алкоголем) і ранні хронічні психічні розлади.
Що можна зробити?
Профілактика та втручання
Профілактика допомагає запобігти багатьом випадкам жорстокого поводження з дітьми. Існує три основні стратегії такої профілактики.
1. Профілактика до появи випадків жорстокого поводження. Вона спрямована на тих, хто найімовірніше інших може вчинити насильство над дітьми (батьків з фінансово неблагополучних сімей, які зловживають алкоголем або наркотиками, які мають психічні захворювання тощо). Такою профілактикою займаються працівники соціальних служб, які відвідують сім’ї, що входять до груп ризику, та проводять профілактичні бесіди. Така стратегія профілактики є перспективною, але вимагає оцінки і вдосконалення.
2. Профілактика, спрямована на боротьбу з повторними випадками жорстокого поводження з дітьми. Цим займаються центри соціальних служб і поліція. У ряді випадків така профілактика дає результати в боротьбі з фізичним насильством, але неефективна у випадках відсутності піклування.
3. Профілактика психічних порушень у дітей, які були піддані фізичному насильству. Робота з психологом допомагає таким дітям впоратися з симптомами посттравматичного стресового розладу. Дослідження показують, що така профілактика ефективна і для дітей, які страждають від наслідків емоційного насильства.
Великий внесок у боротьбу з жорстоким поводженням з дітьми можуть внести вихователі дитячих садів, вчителі, шкільні психологи та інші фахівці, що працюють з дітьми. Вони повинні звертати особливу увагу на дітей, які мають фізичні травми або психічні порушення. Вчителі та вихователі повинні знати, у яких сім’ях ростуть діти, з якими вони мають справу, щоб забезпечити їм потреби в безпеці та захисті незалежно від сімейних умов.
Якщо вчитель хоче надати допомогу дитині, яка зазнала жорстокого поводження, він повинен вдатися до таких дій:
- визначити, хто або що є причиною проблеми;
- встановити контакт з сім’єю;
- поставити конкретні цілі у співпраці з сім’єю;
- обережно контролювати ситуацію і вносити корективи в план по мірі необхідності;
- забезпечувати потреби дітей;
- співпрацювати з іншими вчителями, які працюють з дитиною.
