Миколаївський школяр Михайло Тимченко приєднався до створення документального фільму про «мовне» питання в Україні «Соловей співає. Доки голос має».
8-річний учень третього класу Миколаївського муніципального колегіуму став героєм стрічки про українську мову не через призму політики, а призму історії та лінгвістики. Подробицями участі Михайла в цій події з NikLife поділилася його мама Інна Тимченко.
Фільм був створений громадською організацією «Всесвітній день вишиванки». Його знімали в Україні, Білорусі, Ізраїлі, США і Великобританії. Зокрема, в минулому році знімальна група фільму дісталася до Миколаєва, – творців стрічки прибавили безкоштовні курси української мови, що проводилися на базі бібліотеки імені Марка Кропивницького.
— Колись раніше була стаття з історіями миколаївців, які перейшли на українську мову, де була і моя історія. Мені запропонували взяти участь і поділитися своєю історією. Я була з Михайликом, і так як він україномовний хлопчик, йому теж запропонували поговорити на камеру. Він розповів про своїх однолітків; як в нього запитують, буває, діти: «Чому ти говориш українською»?; а якось хлопець попросив перейти на російську і він відповів: «Ні, я не перейду». Потім він розповів вірш, який до того ми вчили, до дня української мови та писемності. Ми його трохи змінили, як відповідь на вірш Івана Малковича, в якому вчитель звертається до дитини. В нашому вірші Михайлик каже, що буде «захищати своїми долонями крихітну свічечку над буквою ї». В кінці вірша йдуть рядки: «Кажуть, що наша мова солов’їна, і правильно кажуть, але я знаю, що можуть і такі часи настати, що нашої мови не буде пам’ятати навіть найменший соловейко, тому не потрібно покладатися тільки на солов’їв». Як тільки Михайло дорозповідав, журналісти мені кажуть: «Ти же не знаєш яка буде назва фільму? Ми її тільки затвердили і ще не публікували». Звісно, я не знала. А назва фільму «Соловей співає»… Так наша історія, Михайлика вірш потрапив у фільм, а також в офіційний трейлер фільму, як ми дізнались вже потім, – розповіла Інна.
Одним із завдань знімальної групи було зруйнувати міф про те, що українською мовою спілкуються тільки в окремих містах Західної України, а також, що Київ – споконвічно російськомовне місто. Мета фільму – розповісти про необхідність розвитку української мови без політичного підтексту, і на прикладі інших країн. Зокрема, миколаївські герої перейшли на українську мову 2015 року.
— Перехід мій до 2015 року тривав довгий час, і внутрішньо я відчувала необхідність цього переходу, відчувала відсутність якоїсь внутрішньої гармонії. Це я зрозуміла вже пізніше – коли в один день, під час концерту пам’яті Кузьми прозвучали якісь слова і пам’ятаю, як я подивилась на ліжечко, де спав Михайлик і мені стало дуже соромно за моє минуле «не важливо якою мовою». З наступного ранку і до сьогодні я розмовляю українською, мій Михайлик теж. І по-іншому ми не уявляємо. Я відчуваю, як все життя мені нав’язували не рідну мову, і я відчуваю, що таке «код нації». Про ці відчуття гармонії кажуть мені і мої друзі та знайомі, які також повністю перейшли на українську мову. Також я зрозуміла, що певним чином моя мова – це моя зброя. І як якось мій син відповів дівчинці, котра на майданчику сиділа поряд з малим на гойдалці та запитала: «А чому ти говориш на украінском?». Він відповів: «Так я захищаю Україну», – підсумувала
Тимченко.
5 листопада в Києві вже відбулась прем’єра фільму, яка зібрала близько 700 людей. Як розповідає Інна, люди стояли в проходах, сиділи на підлозі. На прем’єрі Михайло теж розповів цей вірш і передивився фільм. До речі, в ньому знайшла своє відображення також історія миколаївця, переселенця з Луганську, який розповів про те, як він в Миколаєві почав вчити українську мову на курсах.
Хронометраж стрічки – 65 хвилин. Автори фільму аналізують мовну ситуацію не в звичайній, поширеній формі протистояння політичних сил, а досліджують значно глибші причини та наслідки нинішньої конфронтації довкола української мови. Також вони намагаються знайти відповідь на запитання: «Чому спілкуватися в Україні 21 століття українською мовою для багатьох громадян є нонсенсом, чому ці громадяни відчувають відторгнення та спротив?».
Наразі формуються графіки показів фільму у містах України. Миколаїв входить в їхній перелік.
