Що таке внутрішня система забезпечення якості освіти?
Міністерство освіти і науки спільно з Державною службою якості освіти розробило Методичні рекомендації з питань формування внутрішньої системи забезпечення якості освіти у закладах загальної середньої освіти, зорієнтовані на допомогу школам у внутрішньому забезпеченні якісної освіти. Згідно з документом, система забезпечення якісної освіти в школі повинна мати не лише зовнішні стимули (ЗНО, інституційний аудит, атестацію та сертифікацію педагогічних працівників тощо), а й внутрішні інструменти.
Внутрішня система забезпечення якості освіти – це сукупність умов, процедур і заходів у закладі освіти, що забезпечують ефективність освітніх та управлінських процесів, які безпосередньо впливають на якість результатів навчання учнів, забезпечують формування їхніх ключових компетентностей, а також сприяють усебічному розвитку особистості учнів.
На думку розробників Методичних рекомендацій, існування такої внутрішньої системи в школах дозволить підвищити якість освітніх послуг, довіру до результатів навчання, постійно вдосконалювати освітнє середовище, систему оцінювання учнів, педагогічну діяльність, управлінські процеси тощо.
Які етапи передбачає процес формування внутрішньої системи забезпечення якості освіти?
У Методичних рекомендаціях запропоновано три обов’язкові етапи формування внутрішньої системи забезпечення якості:
1. визначення компонентів внутрішньої системи забезпечення якості освіти;
2. забезпечення функціонування цих компонентів;
3. самооцінювання освітніх та управлінських процесів закладу освіти для їх подальшого вдосконалення.
Які компоненти може містити внутрішня система забезпечення якості освіти?
Згідно з Методичними рекомендаціями, внутрішня система забезпечення якості освіти може містити компоненти, перелік яких визначено в ч.3 ст.41 Закону України «Про освіту», а саме:
- стратегію (політику) та процедури забезпечення якості освіти;
- систему та механізми забезпечення академічної доброчесності;
- оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання здобувачів освіти;
- оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання педагогічної (науково-педагогічної) діяльності педагогічних і науково-педагогічних працівників;
- оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання управлінської діяльності керівних працівників закладу освіти;
- забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу, в тому числі для самостійної роботи здобувачів освіти;
- забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного управління закладом освіти;
- створення в закладі освіти інклюзивного освітнього середовища, універсального дизайну та розумного пристосування;
- інші процедури та заходи, що визначаються спеціальними законами або документами закладу освіти.
Якою повинна бути процедура визначення цих компонентів?
Визначення компонентів внутрішньої системи забезпечення якості освіти є першим етапом її формування. Відтак у Методичних рекомендаціях цьому питанню присвячено доволі багато уваги.
Зокрема, для забезпечення комплексного розгляду питань, пов’язаних з формуванням внутрішньої системи забезпечення якості освіти, рекомендовано створити робочу групу, до складу якої доцільно включити:
- керівника закладу освіти;
- його заступників;
- учнів;
- батьків;
- експертів у сфері загальної середньої освіти та управління;
- представників місцевої громади тощо.
Завданням цієї робочої групи є колегіальне розроблення стратегії (політики) Положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти, яке може визначати:
- цілі внутрішньої системи забезпечення якості освіти;
- її компоненти (окремої уваги потребує визначення стратегії і процедур забезпечення якості освіти);
- періодичність і механізм самооцінювання, а саме:
● опис правил і критеріїв самооцінювання внутрішніх компонентів;
● вимірювальні показники результатів, на які впливатимуть освітні та управлінські процеси;
● методи збору інформації.
Обрані робочою групою компоненти внутрішньої системи забезпечення якості освіти рекомендовано згрупувати в Положенні за чотирма напрямами освітньої діяльності закладу освіти, як це визначено в п.6 Порядку проведення інституційного аудиту закладів загальної середньої освіти:
- освітнє середовище;
- система оцінювання здобувачів освіти;
- педагогічна діяльність педагогічних працівників закладу освіти;
- управлінські процеси закладу освіти.
Таке групування, на думку авторів Методичних рекомендацій, дозволить порівняти результати зовнішнього оцінювання та самооцінювання.
Виходячи зі змісту Методичних рекомендацій, процедура розроблення та затвердження Положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти має пройти такі етапи:
1. Створення робочої групи.
2. Розроблення проєкту Положення.
3. Попереднє обговорення проєкту Положення за участю представників педагогічного та учнівського колективів, батьків.
4. Доопрацювання проєкту Положення (у разі наявності обґрунтованих і доцільних пропозицій і зауважень).
5. Схвалення Положення педагогічною радою закладу освіти.
6. Ознайомлення учасників освітнього процесу зі стратегією (політикою) забезпечення якості освіти та процедурами її втілення.
7. Оприлюднення Положення на вебсайті закладу освіти, а в разі відсутності – на вебсайті його засновника.
Які компоненти внутрішньої системи забезпечення якості освіти є обов’язковими?
Згідно з Методичними рекомендаціями, заклад освіти може обрати власний підхід до формування внутрішньої системи забезпечення якості освіти, керуючись власною академічною та організаційною автономією.
Зазначаючи, що при цьому потрібно врахувати компоненти визначені у ч.3 ст.41 Закону України «Про освіту», автори Методичних рекомендацій, вочевидь, мають на увазі, що заклад освіти самостійно обирає, які з них використовувати, а які ні.
Окрім цього, заклад освіти може визначити інші заходи, які забезпечують якість освіти, навіть якщо їх немає в переліку.
Разом з цим, відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про повну загальну середню освіту» визначено, що обов’язковими компонентами внутрішнього забезпечення якості освіти є:
- механізми забезпечення академічної доброчесності;
- порядок виявлення та встановлення фактів її порушення;
- види академічної відповідальності педагогічних працівників та учнів за конкретні порушення академічної доброчесності.
У який спосіб може бути забезпечене функціонування цих компонентів?
У Методичних рекомендаціях пропонують розпочати формування внутрішньої системи оцінювання з визначення Стратегії (політики) внутрішнього забезпечення якості освіти. Цей документ повинен:
- фіксувати орієнтири функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти;
- враховувати інтереси учасників освітнього процесу щодо якості освітніх послуг та реалізації інших їхніх прав;
- враховувати засади державної політики у сфері освіти та принципи освітньої діяльності, визначені у ст.6 Закону України «Про освіту».
Розробляючи Стратегію, заклад освіти визначає і впроваджує її орієнтири, зважаючи на потреби учасників освітнього процесу й особливості діяльності закладу. Такими орієнтирами, для забезпечення яких розробляють Стратегію, можуть бути:
- відповідність результатів навчання учнів державним стандартам освіти;
- партнерство в навчанні та професійна взаємодія;
- недискримінація;
- запобігання та протидія булінгу (цькуванню);
- академічна доброчесність під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності;
- прозора та інформаційно відкрита діяльність закладу освіти;
- умови для безперервного професійного зростання педагогічних працівників;
- справедливе й об’єктивне оцінювання результатів навчання учнів, а також професійної діяльності педагогічних працівників;
- академічна свобода педагогічних працівників.
Що таке самооцінювання і яку роль воно відіграє у внутрішній системі забезпечення якості освіти?
Самооцінювання – це процес вивчення й оцінювання ефективності функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти з метою вдосконалення освітніх та управлінських процесів.
Його можуть здійснювати відповідно до таких моделей:
- щорічне комплексне самооцінювання (за всіма компонентами);
- щорічне самооцінювання за певними напрямами освітньої діяльності, а також періодичне комплексне самооцінювання;
- щорічне комплексне самооцінювання за окремими рівнями освіти, на яких заклад освіти провадить освітню діяльність (початкова, базова, профільна, середня освіта);
- інша модель, визначена закладом освіти.
Комплексне самооцінювання якості освітніх та управлінських процесів рекомендують проводити після визначення всіх компонентів внутрішньої системи оцінювання якості освіти та закріплення їх у Положенні. Це допоможе з’ясувати обсяг роботи, яку необхідно провести для підвищення якості освітніх послуг.
Його рекомендують також проводити за один рік до проведення планового інституційного аудиту.
Інформація, отримана під час самооцінювання, може бути використана з метою:
- прийняття відповідних управлінських рішень для вдосконалення внутрішньої системи оцінювання якості освіти;
- визначення пріоритетних напрямів удосконалення освітніх та управлінських процесів закладу освіти;
- аналізу тенденцій в освітній діяльності закладу освіти і коригування його річного плану роботи та / або стратегії розвитку закладу;
- аналізу динаміки оцінювання освітньої діяльності закладу освіти педагогічними працівниками, учнями, батьками.
Роман Шандра, доцент ЛНУ ім. Івана Франка.
