Досвід формується через практику, а не через прохання до дітей не чинити насильство та поводитися гарно, зазначає Оксана Савицька.
Чому заходи щодо запобігання насильствам в освітньому середовищі мають бути системними та що саме це означає? Чи є універсальний алгоритм розбудови безпечного закладу освіти? Що таке «загальношкільний підхід» та чому він не тільки про школу?
На ці та інші запитання освітяни шукали відповіді в межах конференції «Загальношкільний підхід до попередження насильства в закладах освіти: інструменти та практики», що був організований Благодійним фондом «Здоров’я жінки і планування сім’ї» за підтримки Інституту ЮНЕСКО з інформаційних технологій в освіті та у співпраці з Інформаційною онлайн-платформою «Центр Знань».
То чи є ж універсальні поради та правила, які допоможуть швидко та ефективно убезпечити освітнє середовище? Немає – впевнена Оксана Савицька, керівниця відділу психологічного супроводу та соціально-педагогічної роботи ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» #МОН України. Кожен заклад має шукати свої шляхи реалізації принципів запобігання різним видам насильства. Ці шляхи можуть різнитися в залежності від специфіки закладу, контингенту та проблематики, що є в певному закладі освіти.
Саме тому, зазначає пані Оксана, у кожному закладі освіти має бути сформований системний підхід до протидії насильству. Такий шлях допоможе апробовувати ті чи ті практики та шукати найкращі з них. Тому й головна роль у процесі протидії насильству так чи так належить директору закладу. Саме керівники мають визначати стратегії формування безпечного освітнього середовища, бачити здобутки та слабкі місця системи й вчасно коригувати її.
Ми бачимо, що тут немає вимог чи правил, які є непосильними, або потребують значних фінансових витрат з боку закладу освіти. Головне – має бути лідерська позиція керівника, яка згуртує педколектив, зможе налагодити комунікацію з батьками та формувати і впроваджувати системний підхід на практиці.
За словами Оксани Савицької, можна виділити універсальні підходи до розбудови системи запобігання насильствам у закладах освіти:
- чітко сформовані цінності та ідеали, якими керується заклад освіти;
- прозора та зрозуміла політика правил поведінки всіх учасників освітнього процесу та санкцій за їхнє порушення, а також чітка система реагування на насильство;
- регулярний моніторинг та перегляд політик і практик у закладі освіти;
- Організація навчання всіх працівників закладу освіти, включно з працівниками їдалень, медичних кабінетів, обслуговчим персоналом тощо.
За словами Оксани Савицької, важливим є також вихід за межі освітнього закладу в цій роботі. Має бути налагоджена комунікація з місцевим управлінням освіти, органами охорони здоров’я, соціального захисту, Національною поліцією тощо.
Такі контакти допоможуть сформувати осередок відповідальних органів та осіб, що будуть водночас і колом підтримки одне для одного. Це дасть впевненість всім учасникам процесу формування безпечного середовища у тому, що вони не самі, що у будь-який момент вони зможуть отримати фахову кваліфіковану допомогу у своєму питанні.
Пані Оксана зазначає, що процес формування безпечного шкільного середовища не може бути швидким та легким – міжнародні дослідження показують, що перші результати в цьому процесі заклади освіти отримують не раніше ніж за п’ять років. І весь час процес побудови безпечного освітнього середовища потребує постійного супроводу та підтримки.
Задля такої підтримки зокрема Благодійний фонд «Здоров’я жінки і планування сім’ї» створив посібник для педагогічних працівників «Попередження насильства в закладах освіти: методичний посібник для педагогічних працівників». Він описує загальношкільний підхід до побудови системи протидії насильству в закладах освіти. За основу роботи взяті публікації та дослідження ЮНЕСКО, а також коментарі та поради українських педагогів, що вже працюють у цьому напрямку.
Посібник містить три основні розділи:
- насильство як явище – види та форми насильства, чинники, учасники насильницьких дій чи бездіяльності та наслідки;
- опис та аналіз загальношкільного підходу до попередження та протидії насильству;
- розбір практичних дій щодо запобігання, виявлення та реагування на випадки насильства.
Загальношкільний підхід охоплює різні аспекти соціальних відносин, що дає змогу подивитися на проблему комплексно та шукати комплексні рішення. Крім того, він відповідає стратегічним цілям Національної стратегії розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у Новій українській школі. Такий підхід стимулює залучати до роботи не тільки педагогічних працівників, здобувачів освіти, а й батьків та соціальні громади, адже, як зазначає Тетяна Слободян, координаторка проєктів Благодійного фонду «Здоров’я жінки і планування сім’ї», консультантка ЮНЕСКО, «насильство відбувається не тільки в школі».
У посібнику також пропонують низку практичних кроків, які мають допомогти закладам освіти ставати безпечнішими. Це і розробки занять, і приклад плану заходів щодо запобігання насильству та булінгу, і зразки документів, які мають розробляти в освітніх закладах тощо.
Посібник вже проходить апробацію в українських школах. В межах конференції своїм досвідом поділилася Йордана Лесів, директорка Ямницького ліцею Ямницької сільської ради ОТГ.
Ліцей працює з посібником вже другий рік – цей посібник в цілому та модель здорової школи зокрема допомогли керівниці цілісно побачити функції директора освітнього закладу та скоригувати свою роботу.
Співробітники користуються ним для створення локальних документів, спрямованих на побудову безпечного освітнього середовища, для стратегічного планування роботи та навіть для чіткішого формулювання посадових обов’язків членів педагогічного колективу.
Йордана Лесів окремо виділила ідею створення служби примирення у закладі освіти. Разом з педагогічним колективом вона адаптувала ідею, подану в посібнику, під вимоги та реалії свого ліцею, і сьогодні функції такої служби входять в обов’язки членів учнівського самоврядування, наприклад.
Тетяна Слободян з-поміж іншого також звернула увагу на співпрацю освітніх закладів з громадськими організаціями та об’єднаннями. За її словами, така співпраця може значно допомогти педагогічним працівникам отримати необхідні знання чи компетенції. Це також допомагає побачити неочевидні проблемні моменти, які «замилене око» може не помічати. І цей посібник може бути початковим кроком до такої співпраці.
