Блогерська діяльність допомагає зрозуміти, що батькам хочеться бачити буденне життя вчителя.
Усі ми полюбляємо фотографуватись, милуватись своїми світлинами та, звісно ж, розміщувати найкращі фотографії у соціальних мережах. Там – рідні, друзі, колеги, знайомі. Нас підтримують приємними дописами, й душа радіє, немов підвищили зарплатню.
А чи лише для цього вчитель може використовувати соціальні мережі? Чи всі знають про цікаві можливості сучасного світу?
Вчитель – це людина, яка вміє багато працювати та інколи відпочивати. Переглянувши безліч сторінок педагогів у соціальних мережах, тільки зрідка можна зустріти вчителя, який не зробив репост публікацій, що стосуються професійних потреб. А це означає, що підсвідомо педагог завжди прагне до особистісного розвитку.
Наразі я працюю позаштатною журналісткою у національній освітній спільноті «Всеосвіта», але основне моє місце роботи – це Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №25, в якій обіймаю посаду вчительки початкових класів вже понад 10 років. Маю вищу кваліфікаційну категорію та педагогічне звання «старший учитель».
Під час пандемії 2020 року всі залишились вдома, й треба було швидко перелаштовуватись та шукати нові способи співпраці з учнями. Завдяки Всесвітній павутині я дізналась, що таке вчительський блог. За одну ніч я його створила, ще через дві – запустила у дію і почала невідоме до того часу віртуальне спілкування з учнями.
Чесно кажучи, перший тиждень минув важко, не всі батьки та діти розуміли принципи роботи. Тоді не було значного вибору платформ для створення подібного блогу, та й не всі безоплатні ресурси мали можливості для реалізації найсміливіших вчительських задумів. Саме тому, коли повернуся звичайний ритм життя, мій блог так і залишився у повній самотності.
Сторінку на фейсбуці маю вже багато років. Як і безліч користувачів, я викладала власні фото, читала новини тощо. Моє соціально-педагогічне життя кардинально змінилось з появою Нової української школи.
Влітку 2018 року я готувалась до зустрічі з першачками та їхніми батьками. Сил терпіти я не маю, тому почала фотографувати навчальні осередки у кабінеті та розповсюджувати на сторінці у фейсбуці світлини, робити записи, використовуючи хештег #НУШ. Батьки жваво переглядали фото, коментували та додавали матеріал на свою сторінку. Друзі-колеги телефонували, й ми завзято обговорювали наболілі організаційно-підготовчі моменти. Така активність стимулювала мене до дій. Відтепер кожен проведений у класі захід чи свято я викладаю на свою сторінку.
Зацікавленість оточення зростала, і я почала публікувати не лише новини свого класу, але і школи, в якій працюю. Через те, що ми постійно беремо участь в конкурсах, флешмобах, акціях, прямо пропорційно збільшувалась і кількість моїх друзів на сторінці.
З появою НУШ розширився список вчительських груп, з’явилася можливість спілкуватись з колегами з усіх куточків України, ділитись власним досвідом. Завдяки таким спільнотам я познайомилась з редакторами двох видавництв і розпочала свою авторську діяльність – методичну підтримку вчителям у вигляді конспектів уроків до підручників та навчальних зошитів. Для мене очевидно, що без сторінки у фейсбуці багато прекрасних людей назавжди залишилися б для мене невідомими…
А ЯК ЩОДО ІНСТАГРАМУ?
Деякі вчителі затято не сприймають цю платформу як елемент саморозвитку та самовдосконалення своєї педагогічної діяльності, а дарма!
Нещодавно я розпочала соціальний експеримент «Вчитель = блогер?». Суть діяльності – просвітницька робота серед батьків, популяризація нестандартних методів навчання, розповіді про сучасний освітній процес та реалії життя педагога. На цій сторінці батьки та колеги мають змогу анонімно ставити запитання, отримувати зворотний зв’язок від зовсім незнайомої вчительки. Це простір, де не існує меж та правил.
Блогерська діяльність допомогла мені зрозуміти, що батькам хочеться бачити буденне життя педагога. Підписники запитують не лише про школу, але й про мої хобі, вподобання у їжі, фільми, які я полюбляю переглядати тощо.
Завдяки інстаграму я ніби стала ближчою до батьків не як педагог, а як людина. У своїх сторіс часто публікую опитування, наприклад, прошу підписників висловити ставлення до відсутності домашніх завдань у 1 класі, або пишу пост про булінг і запитую, чи стикались вони з прояви насильства у шкільні роки. Це платформа, де кожен має свою думку, де немає переможців та переможених.
Ми живемо у час великих можливостей. З кожним роком у світі з’являється все більше ресурсів, додатків, сервісів, платформ для саморозвитку, самовдосконалення та популяризації вчительства та освіти в цілому. На порталі «Всеосвіта» у кожного є безкоштовна можливість створити власний блог, або долучитись до спілкування з іншими колегами. Це простір, де педагоги діляться своїми напрацюваннями та матеріалами.
Також є й інші соціальні мережі, наприклад платформи телеграм і ватсап, а у вайбері можна створити не просто групу, а багатотисячну спільноту. Головне – почати цікавитись новинками сьогодення, й результат не забариться.
Отже, якщо ви педагог і вагаєтесь, створювати власну сторінку у соціальних мережах чи ні, запам’ятайте: ідеальних людей не існує! Усі роблять помилки, ми всі небездоганні, та настав час руйнувати стереотипи про вчителів!
Вірте в себе так само сильно, як вірите в успіхи власних учнів!
Вас також можуть зацікавити такі матеріали: Чи потрібно давати першокласнику кишенькові гроші у школу?
Журналістка:
Ольга Володимирівна
