Стратегії підтримки дітей з порушеннями опорно-рухового апарату в освітньому середовищі.
Процес соціальної взаємодії – невід’ємна частина життя будь-якої дитини. Вочевидь дитині з порушеннями опорно-рухового апарату соціалізуватися значно складніше, ніж дитині з нормотиповим розвитком. Отже, сучасний педагог окрім предметних знань має бути обізнаним щодо особливостей дітей зазначеної категорії та їхніх освітніх потреб.
У вебінарі кандидатка педагогічних наук, старша наукова співробітниця відділу освіти дітей з порушеннями інтелектуального розвитку Ірина Гладченко ознайомить нас з сучасним станом і перспективами надання корекційно-педагогічної допомоги дітям з порушеннями функцій опорно-рухового апарату.
ПОНЯТТЯ «СОЦІАЛІЗАЦІЇ»
Соціалізація – процес та результат активного засвоєння індивідом соціального досвіду, який охоплює соціальне пізнання, соціальне научіння, соціальну адаптацію та соціальне перетворення себе та оточуючої дійсності.
Основні джерела соціалізації:
- передача культури через сімейний та інші інститути, через систему освіти, навчання і виховання;
- первісний досвід, пов’язаний з періодом раннього дитинства, з формуванням основних психічних функцій та елементарних форм суспільної поведінки;
- взаємний вплив людей у процесі спілкування та сумісної діяльності;
- процеси саморегуляції, які полягають у поступовій заміні зовнішнього контролю індивідуальної поведінки внутрішнім самоконтролем.
Діти, які мають певні фізичні особливості розвитку підпадають під категорію «віктимності», адже вони часто стають жертвами неуспішної соціалізації, і ті речі, які працюють з дітьми з нормотиповим розвитком, можуть не допомагати в такій ситуації. Тож наше завдання – стати підтримкою для таких дітей та знайти правильні стратегії та способи педагогічного впливу, які будуть справді ефективними.
Якими бувають порушення опорно-рухового апарату?
- Захворювання нервової системи.
- Набуті захворювання.
- Вроджена патологія опорно-рухового апарату.
Дитячий церебральний параліч
Дитячий церебральний параліч (ДЦП) – найбільш розповсюджений різновид особливостей розвитку опорно-рухового апарату серед дитячого населення.
Ірина Гладченко зазначає, що саме ДЦП можна розглядати у якості моделі наявності різноманітних розладів, які справляють негативний вплив на якість функціонування дитячого організму, причиною яких може виступати руховий дефіцит.
ДЦП – це збірна група стійких непрогресуючих рухових синдромів, поєднаних з мовленнєвими порушеннями, рідше епілептичними припадками, ліквородинамічними розладами, патологією зору, слуху, інших органів та систем або без них, які є наслідком органічного ураження центральної нервової системи в пренатальному, інтранатальному та ранньому неонатальному періоді.
Рухові порушення
Рухові порушення впливають на психічний розвиток дитини. Так, порушення руху очей, недорозвиток та затримка формування найважливіших рухових функцій призводять до багатьох різних факторів, а саме:
- обмеження поля зору;
- обмеження та уповільнення формування предметно-практичної діяльності.
Порушення мисленнєвої діяльності
- Проявляються у затримці формування понять абстрактного мислення.
- Спостерігається затриманий розвиток слова як поняття, має місце обмежене, інколи викривлене розуміння значення окремих слів.
- Деякі діти з порушеннями опорно-рухового апарату мають достатній рівень розвитку інтелекту, у деяких спостерігається своєрідна затримка психічного розвитку, а у деяких констатують наявність порушення розумового розвитку.
Емоційні розлади
Проявляються у вигляді:
- підвищеної збудженості;
- чутливості до звичайних подразників навколишнього середовища;
- схильності до коливань настрою.
Специфічні порушення діяльності й спілкування
Найчастіше спостерігається диспропорційний варіант розвитку особистості. Це може проявлятись в тому, що достатній інтелектуальний розвиток сполучається з відсутністю впевненості в собі, самостійності.
Тож дуже важливо навчати дитину елементарних навичок самообслуговування, адже це значно покращить рівень її життя та надасть можливість і вчителям, і батькам позбавитись «гіпертурботи».
ЯКИМИ МОЖУТЬ БУТИ БАР’ЄРИ В НАВЧАННІ?
- Труднощі пересування, які проявляються у неспроможності повністю контролювати координацію рухів, силу м’язів.
- Приміщення не містить необхідних пристосувань (пандусів, ліфтів, підйомників, достатньо широких дверей).
- Відсутність можливості зручного розташування у класі.
- Відсутність дрібних пристосувань, які допомагають організувати роботу в класі (наприклад, таких, що обмежують траєкторію мимовільних рухів для здійснення запису в зошит).
- Особливості мовлення дітей.
- Труднощі акту ковтання, які не дають самостійно ковтати їжу.
- Відсутність толерантного ставлення з боку інших членів дитячого колективу.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОБЛАШТУВАННЯ ПРОСТОРОВО-ФІЗИЧНОГО СЕРЕДОВИЩА
- Застосування спеціальних сидінь, столів та подушечок для забезпечення правильного положення тіла й голови.
- Забезпечення безперешкодного доступу до всіх необхідних навчальних матеріалів.
- Попередження дитини про те, в який спосіб буде змінено положення її тіла перед тим, як будуть здійснені необхідні маніпуляції стосовно пересування.
- Забезпечення умов для уникнення прямого потрапляння сонячного проміння на дитину.
- Організація додаткових перерв у роботі дитини за потребою тощо.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ
- Важливим є формування відчуттів артикуляційних поз та рухів. Найбільш дієвим є використання вправ зі спротивом.
- Необхідне поєднання розвитку мовлення з розвитком функції рук і загальної моторики.
- Компенсація розладів мовленнєвого розвитку має відбуватись як на логопедичних заняттях, так і в процесі надання допомоги всіма фахівцями у різних видах діяльності.
- Рекомендації щодо розвитку когнітивної сфери
- Формування зорового, слухового та кінестетичного сприймання, зорово-моторної маніпулятивної поведінки, позитивного емоційного спілкування з дорослими.
- Заохочення до предметно-дійового спілкування з оточенням.
- Застосування регулятивної функції внутрішнього мовлення та ритмічної організації руху.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ФОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
- Застосування альтернативних методів спілкування (піктограми).
- Використання електронних засобів у навчанні.
- Надання додаткового часу для завершення будь-якого виду діяльності.
- Заохочення дитини до опису, уточнення виконання нової задачі.
- Можливість вибору найзручнішого засобу для фіксації навчальної інформації тощо.
Для того, щоб дізнатись більше про загальні аспекти соціалізації дітей з порушеннями опорно-рухового апарату переходьте за посиланням та дивіться вебінар Ірини Гладченко — https://vseosvita.ua/webinar/zagalni-aspekti-socializacii-ditej-z-porusennami-oporno-ruhovogo-aparatu-383.html
