Позбавлені уваги діти виростають замкнутими і з відчуттям власної непотрібності, що призводить до ряду комплексів.
Домашні обов’язки, робота, дрібні нагальні проблеми – усе потребує зусиль, і дуже часто батьки не знаходять часу навіть на звичайну розмову з дитиною. Родинна комунікація обмежується коротким: «Як пройшов день? Оцінки хороші? Ну добре, тоді йди робити уроки». Дитина звикає до того, що її рідні завжди кудись поспішають і по-справжньому не цікавляться справами свого чада. Це призводить до відчуження, небажання ділитися емоціями, враженнями – й з роками така замкнутість перетворюється у серйозні комплекси.
На порятунок прийде правило «перших трьох хвилин». Воно значно поліпшить атмосферу в родині і допоможе налагодити довірливі стосунки.
Суть правила полягає у тому, щоб кожного разу зустрічати дитину з відкритою, нестримною радістю, неначе ви бачите старого друга. Неважливо, скільки часу ви провели окремо: п’ять годин, годину чи п’ятнадцять хвилин. Навіть якщо це був звичайний похід у магазин або повернення з прогулянки.
Зазвичай, усі думки, якими хоче поділитися дитина, вона виплескує у перші хвилини зустрічі. Скористайтеся можливістю проявити свою щиру зацікавленість і продемонструйте: ви поруч, завжди вислухаєте і підтримаєте.
Мабуть, ви вже бачили таких батьків, які інтуїтивно виконують правило «перших трьох хвилин». Зустрічаючи доньку/сина зі школи, мати або батько присідають на рівень очей дитини, міцно обіймають її і говорять, як сильно скучили. У такий момент запитання «Як минув твій день?» звучить по-справжньому щиро. Але водночас на шкільному подвір’ї спостерігаємо і за такими батьками, які просто беруть дитину за руку, буркочуть коротке «Пішли» і не відривають погляду від телефону.
У всіх є невідкладні справи, та чи дійсно вони такі невідкладні, коли йдеться про увагу до своєї дитини?
Візьміть собі за щоденний ритуал ще одну дію. Тільки-но повернулися з роботи, відразу біжіть до сина чи доньки. Залиште на потім перевірку електронної пошти, повідомлень у соцмережах та термінову потребу зготувати суп. Ви маєте кілька хвилин, щоб сісти поруч з дитиною і розпитати її про день, вислухати нарікання або кумедні історії про шкільне життя.
Якщо ви у такий спосіб не звернете увагу на дитину, то вона ходитиме за вами увесь вечір, вимагаючи спілкування, уваги та любові.
Для батьків і дітей вислів «час разом» має абсолютно різне значення.
Дорослим достатньо, щоб малеча просто була поруч, брала участь у хатніх справах або в сімейних закупах у магазині. Діти ж під поняттям «час разом» розуміють близькість: їм надзвичайно важливо мати зоровий контакт з батьками під час розмови, важливо усвідомлювати, що мати й батько не відволікаються на щось інше, а уважно слухають.
Уникайте пропозицій про те, як, на вашу думку, дитині потрібно проводити свій вільний час. Якщо вона потребує спілкування – подаруйте їй його і побудьте з дитиною не лише тілом, а й душею.
Джерело: Мандри
